Блог О пользователеshalnaia

Регистрация

 

Таке шось…мозок кудись пішов гуляти)


Нє, ну знаєте, взагалі-то я якась дивна людина — завжди прагну бути обережною у різного роду ситцаціях і стосунках, щоби не наламати дров, і як на зло, завжди тих самих дров наламаю цілу купу. І інколи люблю робити речі накшалт: «А нехай що буде — байдуже!» А потім страшенно шкодую про вчинене…
     Це, мабудь, якийсь різновид вродженого мазохізму…
       Навіть заробляючи 10 тисяч на місяць, ти все одно знайдеш причину почуватися нещасною. Ну і що таке десять тисяч у порівнянні з гострим, еротично звабливим, ниючим в самій твоїй середині почуттям нещастя? Щастя тупе й статичне. Нещастя рухається саме і змушує рухатися тебе.

       Кожна людина обов'язково мусить мати свою омріяну точку «С», до якої вона тягнеться, волочиться і йде. А коли вже доходить, то мусить обов'язково проапґрейдувати свої мрії і переставити точку далі. Інакше вся система деґрадує і нічого, крім форматування її хард-диска, цій людині не допоможе
        Світ змінюється, реально змінюється, і у свою чергу вимагає змін від нас, європейського суспільства, у той час, коли ми ловимо гав. А коли зміни зрештою торкаються нас особисто, ми плачемо. Тому що зміни болючі, а з погляду площини — ще й безглузді. А тому, що вважали, що від «усього цього» колись можна буде втекти в Урюпінськ.
       Життя собі просто йде. Правда, інколи воно просто йде нахуй. Змінювала настрої й обличчя «па нєпанятним, не паддающімся логікє законам», не бувала однією й тією ж, він не знав, яка вона насправді. А навіщо ж мужчинам правда? Правда — це коров'яча доля. Не коров'яча — це таємничість.
      Ха— ха! На-брид-ла!!!!
      Бажання придурків завжди здійсюються. Правда, Боженька?
      М-да, витіснені бажання — страшна річ. Але ще страшніші бажання, які ніяким дивом не витісниш, не викорениш і не викорчуєш. І страшні ті люди, що не здатні бажанням опиратися. Такі, як я. 
     Минуле інколи любить вриватися в теперішнє, щоби показати, «хто тут главний», і що не все так просто, як уже намалювалося. Минуле, як велетенський паршиво спакований наплічник, котрий якийсь ідіот ще й начепив на тебе так, що дзуськи знімеш без допомоги іншого. Той інший — твій друг Смерть.
     Попереду — невідомість, ліворуч — прірва, позаду те, що прив'язує до життя. Тілесність, відчуття, спогади, щомиттєве гостре почуття — тобто, ти. 
- А що праворуч?
- А я що — знаю? Насрав хтось…
      Що менше маєш бажань, то більше ти щасливіший. Всі нещастя приходять через те, що існують бажання. Перетворилася на жалюгідну невротичку. Чи неврастенічку. Чи істеричку. Чи пес його там зна на кого — в морзі б розібрались. Всі під*раси, лише я білочка…
     Там, бляха, осінь починається. Вкотре, вкотре, вкотре…Спати. Треба спати. Лікар так порадив. Років вісім тому. Безсоння солодше за м' ятні цукерки. Крізь мої пальці ллється кава. Гроші — то зло. На фіґа нам зло? Ми всі чужі одне одному. Закохані люди смішні й жалюгідні. Сьогодні сонце сіло не за той будинок.
     Люди, люди, люди… Ви такі смішнючі


 
 
 

Для ответа с цитированием необходимо
выделить часть текста исходной записи